Напайні пластини Тип 12 є спеціалізованими різальними елементами, виготовленими з твердих сплавів, призначеними для постійного кріплення до корпусу інструменту методом пайки. Цей тип пластин забезпечує монолітну конструкцію з державкою, що гарантує високу жорсткість системи та стабільність положення різальної кромки під час обробки. Завдяки своїм експлуатаційним характеристикам, напайні пластини Тип 12 знаходять застосування у машинобудуванні, ремонтному виробництві та інструментальних цехах, де пріоритетними є надійність та довговічність інструменту. [17]
Напайні твердосплавні пластини Тип 12 ефективно використовуються для широкого спектра металообробних операцій. Вони є невід'ємною частиною інструментів для точіння, включаючи прохідні, підрізні, розточні, відрізні та різьбові різці. [17] Також їх застосовують у фрезеруванні, зокрема для торцевих, дискових та кінцевих фрез, а також у свердлінні та зенкеруванні. [1, 3, 6, 8, 17] Висока твердість та зносостійкість цих пластин дозволяють обробляти різноманітні матеріали, такі як конструкційні та леговані сталі, чавуни (сірі, ковкі, відбілені), кольорові метали, а також жароміцні та загартовані сплави, включаючи сплави титану, вольфраму та молібдену. [1, 6, 7, 17] Вибір конкретної марки твердого сплаву визначається типом оброблюваного матеріалу та умовами різання. [1, 6]
Пластини Тип 12 виготовляються з високоякісних твердих сплавів на основі карбіду вольфраму, титану, танталу та кобальту. [6] Поширеними марками сплавів є ВК8, Т5К10, Т15К6, які забезпечують високу стійкість до зношування та механічних навантажень, а також зберігають свої властивості при високих температурах до 1150 °C. [1, 6] Класифікація твердих сплавів за міжнародними стандартами ISO T513 поділяє їх на групи P, M, K, де кожна група відповідає певним типам матеріалів та умовам обробки. [6] Геометрія різальної кромки, включаючи форму та кут заточування, суттєво впливає на якість обробки, стійкість інструменту та продуктивність. [1, 4] Пластини можуть мати різні конструктивні особливості, такі як наявність або відсутність кріпильного отвору та елементів для стружколомання. [4, 8] Точність виготовлення пластин визначається класом точності, який регламентує допуски на основні розміри. [4, 8]
При виборі напайних пластин Тип 12 необхідно враховувати тип обробки (чорнова, напівчистова, чистова), матеріал заготовки, необхідну швидкість різання та подачу, а також розміри пластини, що відповідають обладнанню та завданню. [1, 18, 21] Стандартизація напайних твердосплавних пластин в Україні та на міжнародному рівні забезпечує сумісність та взаємозамінність продукції. Пластини Тип 12, зокрема, можуть відповідати ГОСТ 25403-90. [16] Загалом, твердосплавні пластини класифікуються за ГОСТ 25393-90 та відповідними конструктивними стандартами, а також за міжнародним стандартом ISO 1832, який визначає форму, задній кут, клас точності, конструктивні особливості та розміри пластини. [4, 8, 17] Наявність покриття, нанесеного методами PVD або CVD, може значно покращити зносостійкість та термін служби інструменту. [4]
Напайні твердосплавні пластини Тип 12, виготовлені зі сплавів, таких як ВК8, Т5К10, Т15К6, підходять для широкого спектру матеріалів. Вони ефективні для обробки конструкційних та легованих сталей, чавунів (сірого, вибіленого, ковкого), кольорових металів, а також жароміцних та загартованих сплавів.
Напайні пластини Тип 12 забезпечують високу жорсткість системи та стабільність положення ріжучої кромки, оскільки вони припаюються до основи інструменту, утворюючи монолітну конструкцію. Це робить їх надійним вибором для операцій, де важлива мінімальна вартість володіння інструментом та можливість багаторазового заточування.
Маркування та класифікація напайних пластин, включаючи Тип 12, регулюються стандартами, такими як ГОСТ 25393-90 та відповідними конструктивними стандартами. Також існує міжнародна система позначень ISO 1832, яка описує форму, задній кут, клас точності та інші параметри пластин.
Вибір геометрії та сплаву для напайної пластини Тип 12 залежить від типу обробки (чорнова, чистова), оброблюваного матеріалу та необхідних режимів різання. Для чорнової обробки потрібні пластини з високою міцністю та зносостійкістю, тоді як для чистової – з гострою кромкою та меншим радіусом заокруглення. Сплави класифікуються за ISO T513 на групи P (сталь), M (нержавіюча сталь, легований чавун) та K (чавун, кольорові метали), де кожна група має свої оптимальні характеристики.